- грандіозні фортифікаційні споруди на глибині 10-15 м;
-сотні метрів підземних коридорів і шахт;
-кулеметні та артилерійські ДОТи, броньований ковпак;
-численні приміщення для особового складу (залишки котельні, кухні та інш.);
-мальовничі краєвиди Полісся, залишки давньоруського городища.

Найбільшим військовим фортифікаційним об’єктом у Житомирській області був Новоград-Волинський укріплений район (НоВоУР) №7, який входив, до так званої, «лінії Сталіна». Його протяжність складала 120 кілометрів, в ньому було побудовано 216 довготривалих споруд (ДОТів).

Біля села Гульськ, Новоград Волинського району,знаходиться одна із найцікавіших споруд у НоВоУР та навіть і у всій «лінії Сталіна» – це фортифікації укріплені групи ДОТів. У фортифікації такі групи мають назву – «міна».

"Гульська міна" – одна з найвідоміших фортифікаційних споруд часів Другої світової війни, до неї входить мережа численних ДОТів і підземних довготермінових конструкцій. "Гульська міна" була створена в 30-х роках ХХ століття. Для цього в скельному ґрунті на глибині 10 – 15 метрів було вирубано підземні споруди й укріплені бетонними конструкціями.  У південній частині міни знаходиться величезна кількість підземних приміщень, які нагадують ціле місто під землею. Тут були склади, медпункт, спеціальні приміщення для обладнання, вбиральні, кімнати відпочинку, колодязь. На даний момент збереглися тільки стіни, всередині не залишилося жодного обладнання.

Спуск у Південну міну — це справжнє занурення в підземний світ, де камінь, бетон і тиша зберігають сліди військової інженерної думки. Доступ до мінних галерей здійснюється через запасний вихід ДОТу, що слугував аварійним шляхом евакуації та технічним входом у підземну систему оборони. Для спуску використовується спеціалізоване скелелазне спорядження: мотузки, страхувальні системи та карабіни. Вертикальний або напіввертикальний проліт веде вниз на глибину приблизно 10–15 метрів, де відкривається інший вимір — прихований від поверхні, захищений товщею ґрунту та бетону. На цій глибині розташовані грандіозні фортифікаційні споруди, зведені з урахуванням максимальної міцності та автономності. Потужні бетонні стіни, перекриття й вузькі коридори свідчать про масштабність інженерних рішень і серйозність оборонних завдань, для яких створювалася Південна міна. Перебування в цих підземеллях викликає відчуття повної ізоляції від зовнішнього світу та гостре усвідомлення їхнього оборонного призначення. Південна міна постає не лише інженерною спорудою, а й мовчазним свідченням напружених історичних епох і підготовки до можливих загроз.

Городище Гольсько — це мовчазний свідок давньоруської доби, місце, де історія зрослася з ландшафтом і досі відчувається у кожному пагорбі та нерівності землі. Вперше згадане в літописах близько 1150 року, воно було важливим укріпленим осередком на північних рубежах Русі, виконуючи оборонну й стратегічну функцію. Тут перетиналися торгові шляхи та військові маршрути, що надавало городищу особливого значення в регіоні. Навіть сьогодні це місце зберігає атмосферу давньої сили й прихованої напруги прикордонної землі.